Вірш коханому


В цей день святковий
Тобі дарую
Своє кохання,
Свою любов я,
Свою я ніжність
Віддам тобі я,
Мій любий муже,
Мій милий друже.


Мої думки в незвичнім плині
Мов ноти стеляться, летять
Вони сплітають павутиння
Під серця стук й дихання такт.
Все так раптово, навіть швидко
Як літній дощ в спекотний день,
Так несподівано, нестримно,
Та ні ж, сплановано день в день.
Зірки на небі мерехтіли
Вони спадали нам до ніг
Їм мабуть також нетерпілось,
Щоб посміхнулись ми й до них.
Я не боюсь тобі зізнатись,
Можливо в котре, хоч й тремчу,
Заглянь лиш в очі і побачиш –
Як щиро я тебе люблю!!!


Радій життю, бо і воно радіє, хоч і втомилося від наших “Ах” та”Ох”,
Радій, бо і для тебе половіє пшениця, що дощами влиє Бог.
Ти попроси у долі, хай не каже твою адресу злобі і журбі,
Нехай до твого серця шлях проляже,
І вітер до тебе стежину підскаже мені.


Хай з подихом холодної зими,
Приходить щастя, стукає в віконце,
І ти його у душу пропусти
щоб зігрівало наче сонце,
Хай день дарує усмішку тобі,
а вечір затишок й палке кохання,
І щоб завжди в твоєму крузі,
була любов і вірні друзі!!!
Солодкий щем твого цілунку
Я відчуваю на устах,
Ти, наче вільний гордий птах,
Несеш мені п’янкого трунку.
Лиш гаразди ти май від долі,
Врожайним був аби твій лан,
В житті будь не слуга, а пан,
Живи, як птах стрімкий, на волі.


Я стану солодкою мармолядою, щоб ти мене скуштував,
Я стану найбільшою в світі принадою, щоб ти мене всюди шукав,
Я стану ласкавим травневим сонечком, щоб ти мене завжди чекав,
Я стану пухнастим сіреньким котиком, щоб ти мене завжди кохав!!!


Я закричу на цілий світ
Я всіх людей переконаю
Що найпалкіше в цьому світі
Одного лиш тебе кохаю.


Минають дні,
А може і роки
Без тебе холодно мені
З моїх очей течуть струмки
З тобою – я немов дівча
Без тебе – пристаріла діва…
З тобою радісно, хоча
Без тебе також я щаслива…
Загляну в очі тобі
А в них немов піски пустелі
Вони небесно – голубі
Я знову бачу їх на стелі
Твої зрадливі почуття…
Твоя зрадлива усмішка
Ти знов ускладнюєш життя
І я розтану, ніби сніжка
Чи ти забув, що я жива
Що я живу і все надіюсь
Ну як забути ті слова,
Які вже у твій мозок влились
Ти каявся, що будеш моїм
Та де ту клятву записати,
Коли ти став уже чужим
Мені осталось – забувати…


Відволікай.
Від сну. Туману.
Буди провину дощову…
Я винна, що таку кохану
Мене ти любиш.
Як грозу.
Не починайся із хмарин.
Промінням ніжним
Починайся.
Кожніську перлу
Із перлин
Ти одлюби і закохайся.
Я вже не можу – той бурштин
Твоїх очей
Мене тривожить…
Я сумнів свій жену
На клин,
Тебе збираючи у кожен…
Відволікай.
В собі губи.
Я дозволяю –
Тобі можна.
І все життя – люби, люби…
Одчайно,
Скраплено,
Безбожно!