Вірші про любов


Небу потрібне сонце
Морю – холодна вода
А мені тільки ти, моя мила
Ой чом же ж ти не моя?
Я без тебе не можу
І тебе я чекаю
Знала б ти рідна
Як сильно скучаю
Перший раз у житті я кохаю
Не жаліючи навіть себе
Саму кращу дівчину на світі
Певно ти здогадалась,_________, – тебе!


Пташині потрібні крила
Кризі – холодна вода
А мені тільки ти, моя мила
Я так хочу щоб ти була моя
І відчути тепло твого тіла
Довірившись твоїм ніжним губам
Я для тебе зроблю, моя мила,
Все що хочеш, навіть серце своє віддам.
Перший раз у житті я кохаю
Не жаліючи навіть себе
Наймилішу дівчину на світі
Певно ти здогадалась – ТЕБЕ


Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.


Чи я кохаю? Я не знаю!
Коли ти поруч, я літаю!
Коли не разом, наче таю!
Чи це кохання? Я не знаю!
Коли у грудях щось палає,
Коли тебе я відчуваю,
Коли твій погляд я ловлю,
І ніжно, ніжно обіймаю!
Чи це кохання?? Ти не знаєш?
Чому мовчиш, коли питаю?
Чи ти до мене відчуваєш
Оте жагуче почуття,
Що підіймає в небеса,
В країну мрій тебе здіймає!
ТО ЩО ТАКЕ КОХАННЯ? ЗНАЄШ?


Я НЕ ХОЧУ
Я не хочу, щоб інший відчув ласку твоїх рук!
Я не хочу, щоб інший відчув пристрасть твоїх губ!
Я не хочу, щоб інший тобі шепотів: “Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ”!
Я не хочу, щоб хтось називав тебе своєю коханою!
Я хочу лиш одного, щоб ти завжди була моєю…


Моя зима розділена з тобою
Прекрасніша від всіх на світі зим.
Ти взяв мене без підступу і бою,
А був таким відвертим й мовчазним.
Пригадую засніжені дороги,
Духм’яний смак гарячого вина
То не вино підкошувало ноги,
А губ твоїх всевладна глибина.
Я рук твоїх боятися не вміла –
Довіри птах між нами пролетів.
Була зима: холодна, сніжна, біла.
А ти мене, як липень, обігрів.
Я пам’ятаю запах поцілунків
І дотики, здавалось, неземні.
То був найбільший дар із подарунків,
Які б ти міг залишити мені.
Гарячий подих і сміливі руки.
Нема нікого – тільки я і ти.
Ти заховав мене від завірюхи,
Ти захистив мене від самоти.


Я до тебе прийду на світанні,
Коли квіти ще сплять у дворі
І признаюсь тобі у коханні
Першим ніжним цілунком зорі.
Я до тебе прийду в блискавиці,
Розірву дивні чари ночей,
Білим сяйвом ковзну по обличчі,
В глибину твоїх гляну очей.
Я до тебе прийду в тихий вечір,
Впаду цвітом вишневим до ніг,
Обійму так гаряче за плечі,
Щоб мене ти забути не зміг.


ТОБІ
Поцілуй мене очима, подихом торкнися
І самотніми ночами сном солодким снися.
Не порань словами серця, душу грій думками,
Хай страхи мої злітають з неба, та й зірками.
Обійми мене і просто будь сьогодні поруч.
Я на право подивлюсь і піду ліворуч –
В бік твоїх слідів… і мрія в серці не згасає:
Мене так тебе в житті, та й не вистачає.
Подаруй мені усмішку, як весна дарує
Квітам ласку, небу сонця, та і не жалкує!
Поцілуй мене очима, подихом торкнися
І хоч раз у мої очі сміло подивися:
Чи скажу тобі, чи змовчу, та рядком лягає
Моє чисте та шалене: “Я тебе кохаю”.