Доброго ранку


Я знаю інколи нервую
Мабуть тому, що я сумую,
Сумую по вустах твоїх,
По тих долонях чарівних,
Буває інколи не сплю
А все тому, що я люблю.
Люблю тебе і ти це знаєш
А ти мене так же кохаєш?


Танцюй, неначе ніхто не дивиться.
Співай, неначе ніхто не чує.
Кохай, неначе ніхто ніколи не причиняв тобі болю.
Живи, неначе на Землі – рай!
Доброго ранку, люба.


Я так люблю тебе, і вірю,
Що це кохання не мине.
І ти, так само, без зупину
Будеш нагадувать про це.
Я знаю, що зі мною тяжко,
Що я нестерпна, та проте…
Ти залишаєшся зі мною,
бо в тебе сердце золоте!
Згадай, як я тебе повчала,
Коли я гнівалась, кричала, –
Ти все терпів, ти лиш мовчав,
І навіть іншу не шукав.
І знаю я, що ти зі мною,
В період радості й біди,
Що не покинеш ти ніколи
У стані смутку й самоти.
Тож знай, коханий, Я З ТОБОЮ,
З тобою разом, наяву.
Я буду жити лиш тобою,
БО ЛИШ ДЛЯ ТЕБЕ Я ЖИВУ!!!


Я згадую тебе,
Тендітний чую голос,
А осінь розгорта із листя килими.
Я згадую тебе,
А в серці квітне поросль
Кохання і журба, які зростили ми.


Далеко від мене карії очі,
Далеко усмішка мила твоя,
Згадай же той вечір, згадай тії ночі,
То була весела, весняна пора.
Сади зацвітали, співав соловейко,
Ми мовчки стояли при сяйві нічнім,
Ти міг лиш почути, як билось серденько,
Як дзвінко зливалось з серденьком моїм.
Я так тії очі далекі любила,
Любила я слухать веселий твій сміх,
Згадай, як ти вперше сказав: “моя мила”,
Як злилися губи мої у твоїх.


Ти – небес бездонна висота.
Океанів неоглядні ширі.
Ти – у небі чайка золота,
Білий світ у злагоді та в мирі.
Ти – зоря, що за мільйони миль,
І розрада у тяжкій зажурі,
У твоїх очах то повен штиль,
То цунамі невблаганні бурі.
Ти, як космос, – без небес і дна,
Недосяжна, тиха і всевладна.
Ти – весна над світом молода,
Доброму і світлому початок.
Ти й в своїй гріховності свята,
Велелюдне, многолике свято.
То метеоритом спалахнеш,
В безвісті навіки десь пропавши.
То нарцисом в когось зацвітеш
На екрані пам’яті назавжди.
Землю грієш, наче свій вігвам,
Силою єства та сонцем плоті.
Гімн співаю серцю і рукам,
Непогрішним в щасті та в скорботі.


… Ти принесла із собою Весну
Боже, тепер вже, мабуть, не засну!
Маревом темних безсонних ночей
Спалахи стануть карих очей.
Що це невпинно горить і палає?
Що порятунку тепер вимагає?
Душе, прокинься, змінися, відкрийся!
Від зачарованих снів ти звільнися!
Скинь всі кайдани і чари, бо знов
До мого серця приходить Любов …
Доброго ранку, моя квітко!


Доброго, найсвітлішого, перламутрового,
Я тобі, сьогодні, бажаю, дорога, ранку!
Нехай постукає воно тобі світлом раннього сонця,
Проб’ється променями бадьорими в віконце.
Нехай залишити на тобі відбиток свіжості,
Нехай подарує тобі трошки своєї ніжності,
Настрою хорошого і бадьорості, пожене лінь,
Нехай буде добрим ранок і хорошим день!