СМС Валентинки


Коли ти в дорозі – кохаю тебе,
Коли не зі мною – кохаю тебе.
Коли я тебе обіймаю –
Сильніше усього кохаю!


Ти став частинкою мого життя.
З тобою всі пов’язані думки.
І як захочу залишитися одна – то вже не зможу,
Бо зі мною завжди ти.
Ти у думках моїх, і в своїх снах я бачу твої гарні очі.
І моє серце у твоїх руках.
Та бути на одинці я не хочу!
Чому ж ти іноді не розумієш,
Що я кохаю лиш тебе?!
Робити боляче – я знаю, ти умієш.
А я і подумки не зраджую тебе.
Я житиму із думкою про те,
Що зможу залишитися собою.
Та вже ніяк не зміню я одне –
Що я живу, і житиму тобою!


Моя душа як сад весною
До сонця квіт свій простягає,
Вона лиш сповнена Тобою
Життя у собі відчуває!


Ще лиш роса проснулась в гаї,
А сонце досі спить.
Я думаю про тебе, я тебе кохаю!
Не можу я без тебе жить!


Чому я так тебе люблю?
Чому про тебе я гадаю?
Напевне все це через те,
Що дуже я тебе кохаю.


Хочу тебе побачити.
Хочу тебе почути.
Хочу тебе пробачити.
Хочу тебе вернути.
Хочу тебе обіймати.
Хочу тебе цілувати.


Ніч… Тихо тікає годинник… А через декілька хвилин мене чекає зустріч з твоїми очима, губами, з твоєю душею. Я б все віддала, щоб знову хоч на секундочку пригорнутись до тебе, відчути стук твого серця, тепло твоєї душі. Знай, я завжди, завжди буду чекати і кохати тебе.


Не повіриш: я не засмучена.
Посміхнися: не ображаюся.
Знаю я – моє серце змучене,
Та не бідкаюсь і не каюся.
Не повіриш: я не змінилася,
Все така ж чудна та закохана…
Пам’ятаєш, як я дивилася
Перелякано і сполохано?
Так, звичайно, я помудрішала,
Але час душею не бавився,
Неможливо це – стати іншою, –
Хай би ще сто років наклалося!
Не подумай. Я не забула –
Кожен порух твій пам’ятаю,
Кожну мить, що як сон минула,
Я щоночі назад вертаю.
Вірю: наша любов – освячена.
Я вітаю тебе з весною!
Не „прощай” кажу – „до побачення!”.