Прикольні тости


Всі люди поділяються на добрих і нібито добрих. Щоб їх легше було розрізнити, розповім одну історію. Один друг пише листа іншому. У кінці листа він робить приписку: “Ти мене знаєш – я людина добра. Хотів послати тобі 100 гривень, але, на жаль, конверт вже заклеїв!” Вип’ємо за людей дійсно добрих!


До одного чоловіка прийшли в гості друзі. Махнув він рукою і тут же дружина з тещею забігали – накрили стіл, поставили вино, закуски… – Як тобі це вдалося? – запитують господаря друзі. – Дуже просто. Сиджу я одного разу, їм млинці. А кіт заліз на стіл і стягнув один. Я зробив йому попередження. А він стягнув другий. Я йому – друге попередження. Він вхопив третій млинець, я йому третє попередження. Він потягнувся за четвертим, я його за шкірку і у вікно. А живемо ми на десятому поверсі… – Та до чого тут кіт? – запитують друзі. – А ось до чого. У дружини – два попередження, у тещі – три! Давайте вип’ємо за злагоду в родині!


Баба Клава готується до пpийому гостей. Пам’ять у неї погана, тому вона написала собі записку: “Hе забудь подати каву!” і почепила її на кухні. Пpишли її подpужки – дві дpевніх бабці. Сидять, pозмовляють. Баба Клава пригостила їх кавою. Потім побігла на кухню, щоб дізнатися, що робити далі. А там написано: “Hе забудь подати каву!”. І вона знову її подала. Бесіда пpодовжувалась. Раптом баба Клава схаменулася і бігом на кухню. Читає: “Hе забудь подати каву!”. І знову подала. І так сім pазів! Нарешті, стаpенькі пішли. І одна невдоволено каже іншій: – Ти не знаєш, чому це Клава не подала нам каву? А та їй у відповідь: – Клава? А хіба ми були у неї? Бажаю всім дожити до глибокої стаpості! Без маpазму та склеpозу!


Одного разу дружина каже чоловікові вранці: – Ах, мій любий, я бачила уві сні, що ти купив мені чарівну накидку. – Засни, серденько, може, ти далі уві сні побачиш, де мені взяти грошей, – відповів їй чоловік. Так вип’ємо ж за те, щоб всі наші найкращі сни завжди здійснювалися!


Вирушаючи на війну, король надів пояс вірності на свою чарівну дружину.
Сідаючи на коня, щоб скакати в похід, він підкликав до себе вірного друга і слугу:
– Я вручаю тобі ключ від моєї найголовнішою скарбниці.
Якщо мене вб’ють на війні, ти розстебнеш ним пояс вірності, надітий на мою дружину.
І зробиш це рівно через рік після моєї смерті.
Тільки тобі я можу довірити цей ключ,
бо не сумніваюся в твоїй чесності і благородстві.
Удостоєний такої довіри друг і слуга вклонився королю,
поцілував можновладні руки і взяв ключ.
Не встиг король від’їхати далеко від замку, як зачув цокіт копит:
його наздоганяв вірний друг і слуга.
– Що сталося, мій вірний друг? – Запитав його король.
– Ваша величність, сталася жахлива помилка.
Ви вручили мені не той ключ.
Він не підходить до поясу вірності вашої найдорожчої дружини.
Так вип’ємо ж за відданих і вірних друзів!


Священик і рабин вирішили в складчину придбати автомобіль.
У день покупки вони домовилися,
що машина не повинна відноситись до жодної конфесії.
Священик, людина глибоко віруюча, вирішив все ж таки,
що не буде гріхом, якщо він трохи обдурить рабина
і покропить машину святою водою.
Яке ж було здивування священика,
коли на наступний ранок він побачив,
що вихлопна труба їх нової “Тойоти” обрізана на чотири дюйми.
За нашу строкату компанію, яка зібралася в складчину,
де завжди є місце взаємній довірі!


Після смерті царя викинули Василісу Премудру з палацу,
всіх нагород і звань позбавили, маєтки відібрали і в саму зубожіле село заслали.
Довго не мудрувала Василина Премудра і вийшла заміж за Івана-дурня.
– Де їх, розумних-то, на всіх наберешся?!
Краще вже дурень, ніж зовсім ніякого!
– Заспокоїла вона здивованих її рішенням баб, а про себе подумала:
“Буду жити, не висовуватися зі своїми порадами-підказками”.
Але звикла обмозговувати справи і давати поради при палаці,
вона і в селянській хаті не могла заборонити собі думати.
А з Іваном легше, ніж з царем навіть: не треба побоюватися,
що не в тій формі скажеш, та не так скажеш.
Дурень – не цар, що йому Василина не порадила,
на все головою киває і тут же її раду виконати поспішає.
І незабаром стала їхня садиба сама видатна на селі,
а Іван-дурень – найповажнішою і забезпеченою людиною.
Так вип’ємо за розумних жінок, які роблять із будь-якого дурня людину.


Один чоловік виграв у лотерею велику суму грошей.
– Ну, а твоя дружина як до цього поставилася? – Запитав у щасливчика його друг.
– О, від подиву вона оніміла!
– Боже,. Скільки щастя відразу!
Так вип’ємо ж за удачу, бо не в грошах щастя!