Тости веселі


Все може бути, може статись –
Машина може зіпсуватись,
Коханка розлюбити може,
Та пити кинути? О Боже!
Ніколи цьому не бувати,
Горілка нам, як рідна мати.
І заявляємо відкрито:
Пили, п’ємо і будем пити.
Бо що ми в цьому світі варті,
Коли не вип’ємо по кварті.
Тому даю всім настанову:
Налити вщерть і випить знову!


Їде козак дорогою, дівку зустрічає,
Витягнув папір з-за пазухи та їй читає:
“Офіційно, так сказати, по цьому указу
Кожна дівка козакові мусить дать по разу.
– Чуєш, дівко, що в указі?” – “Та чую, козаче”.
А в душі така раденька, аж мало не скаче.
Зліз козак з коня і взявся до роботи зразу,
Все зробив, як полагалось по цьому указу.
Потім, підкрутивши вуса, на коня сідає,
А дівчина підвелася і його прохає:
“А вернися, козаченьку, знову до указу,
Чи не сказано там часом, щоб іще по разу?”
Отож я хочу наповнити і підняти келихи за нас, чоловіків, щоб ми любили наших милих і чарівних жінок без будь-яких приписів та настанов, а тим більше указів.


Жінки поділяються на 3 категорії:
– на дам;
– на не дам;
– дам, але не вам.
Так вип’ємо ж за дам!


Східний владика якось вирішив перевірити як у тюрмі живеться заарештованим. Охоронці провели його до камери, де відбували покарання 20 злочинців.
– За що сидите? – запитав владика.
Дев’ятнадцять поклялися, що сидять безневинно, виключно в наслідок помилки судочинства. І тільки один визнав, що сидить за крадіжку.
– Негайно випустіть його на волю, – наказав владика, – він може негативно вплинути на всіх інших чесних людей, що тут знаходяться.
Так вип’ємо ж за людей, чесність який допомагає їм бути вільними!


Орел, що не відлітає далеко від високих скал на простори долин, – поганий орел.
Орел, що не повертається з просторів долин на високі скали, – поганий орел.
Так вип’ємо ж за те, щоб ми ніколи не забували рідний дім і куди б не заводила нас доля ми завжди повертались додому.


Мужик купує в магазині живого коропа.
– Чи не могли б ви кинути мені його через прилавок?
– Так, але навіщо?
– Тоді я вдома зможу з чистою совістю сказати, що я його піймав.
Так вип’ємо ж за справжню риболовлю!


В одній країні двоє претендентів домагалися руки чарівної принцеси.
Один з них був літнім, товстим і короткозорим.
Інший – молодим, струнким, привабливим.
Було вирішено, що між ними відбудеться змагання,
яке повинно було закінчитися плаванням на невеликому озері.
У воду вони стрибнули одночасно.
І тут, до великої радості принцеси, молодий став випереджати суперника.
Щоб додати йому ще більшого стимулу,
вона скинула з себе одяг і постала перед плавцями в чому мати народила.
Але ось, на її здивування, рух молодого став все більше сповільнюватись.
Літній суперник випередив його на кілька метрів і переміг.
Не тямлячи себе від гніву, принцеса підійшла до молодої чоловіка і закричала:
– Як же так? Адже я покладала на тебе такі надії, і ти вже майже виграв змагання.
Що ж сталося?
– Так, я його вигравав і був попереду свого суперника до тих пір,
поки ти не скинула з себе одяг. І ось тут я став чіпляти водорості…
Так випєм ж за жінок, ведущих чоловіків до перемоги!


Прийшов до лікаря пацієнт і скаржиться,
що у нього болить між лопатками.
Доктор запитує:
– Палите?
– Ні.
– П’єте?
– Теж ні.
– А жінками захоплюєтеся?
– Ні.
– Так це ж у вас крильця почали рости!
Так вип’ємо за ангелів, що пролітають повз нашу компанію!