Чоловік несподівано повертається з відрядження. Гість дружини, не встигнувши одягнутись, став на стілець і, піднявши руки, вперся ними в стелю. Чоловік, увійшовши до кімнати, здивовано запитує дружину: – А це що за герой? – Та це Атлант. Пам’ятаєш, грецький?… Чоловік іде на кухню, незабаром повертається з бутербродом, простягає його Атланту: – На! Підкріпися! – Ти що з глузду з’їхав? – Здивувався “гість”. – Бери, бери, я сам учора Аполлоном півдоби простояв, так ніхто навіть води не подав. Вип’ємо за чоловічу солідарність і знання античної міфології!
У двадцять років чоловік подібний інструменту, який грає без налаштування.
У тридцять років чоловік подібний скрипці. Настроював дві хвилини, а грає дві години.
У п’ятдесят років чоловік подібний рояля: один налаштовує, інший грає.
Так вип’ємо ж за чоловіків, які б грали до самої старості на всіх інструментах!
Коханий, до шлюбу ти повів мене на третій день знайомства,
а в цей магазин ведеш аж на третій рік.
– Знайшла з чим порівнювати. Купити телевізор – це річ серйозна.
Тож я пропоную випити за тих чоловіків: – Які серйозно підходять до справи! –
Які точно знають чого хочуть! – Які вміють обнадіювати жінок!
Хороший чоловік – це людина, що має власну думку, що збігається з думкою дружини.
Вип’ємо ж за чоловіків, що мають власну думку, і їх дружин, які думають так само.
Ревнивий чоловік став підозрювати, що його дружина завела собі коханця.
Найнявши приватного детектива, він попросив его постежити за дружиною.
Через кілька тижнів сищик доповів:
– Ось вам всі докази її зради. І з ким ви думаєте?
З вашим кращим другом.
Прокручуючи відзняту плівку,
чоловік побачив свою дружину з одним у кіно,
театрі, на пляжі, на танцях, в ресторані.
Приголомшений, він втратив дар мови і тільки бурмотів:
“Ні, цього не може бути, я цьому не вірю”.
– Але як же можна не вірити,
якщо я вам приніс документальний доказ?
– Сказав ображено детектив.
– Я кажу зовсім не про це, – відповів чоловік.
– Я навіть уявити собі не міг,
що моя дружина може бути такою веселою і радісною.
Так вип’ємо ж за друзів, які приносять радість нашим дружинам!
В одного жорстокого хана був улюблений метод страти:
він відправляв засуджених на високу гору
і там залишав їх оголеними на ніч.
Навіть півгодини не мігла витримати людина
холоду на вершині цієї гори.
Жили в цій країні двоє друзів.
І коли один з них став жертвою хана,
його роздягнули і повели аж до краю гори.
Друг крикнув йому вслід: “Я з тобою! Кріпись!”
На горі, що навпроти, він розпалив багаття,
і це далеке багаття зігрівало засудженого одного.
Знаючи про те, що це багаття розпалене руками товариша,
він згадував його вогнище, де зігрівався не раз з келихом вина,
де багато ночей розмовляв з ним.
І всю ніч не давав згаснути багаттю друг його,
підтримуючи вогонь теплом свого серця.
Таким чином засуджений протримався до ранку і був прощений ханом.
Я піднімаю свій келих за велику святу дружбу!
Нехай вона буде між нами, як міст, що з’єднує душі!
Нехай ніколи не згасне її вогонь в наших серцях!
Молодого чоловіка кинула кохана.
Страшно засмучений, він сидить, втупившись в одну точку.
– Не горюй, – втішає його батько, – ти молодий і симпатичний,
завтра ж знайдеш собі іншу дівчину.
– Так, але що мені робити сьогодні?
Так вип’ємо за те, щоб ми не відкладали на завтра те,
що можна зробити сьогодні.
Вогнем пробують золото, золотом – жінку,
жінкою – чоловіка, чоловіком – вино.
Якщо золото не підвладне вогню,
значить, воно високої проби.
Якщо жінку не купиш золотом,
значить, вона знає ціну справжньої любові.
Якщо чоловік не піддається спокусі жінки,
значить, він дурень. Якщо вино не може втопити чоловіка,
значить він відмінно плаває.
Вип’ємо за випробування, які ми всі пройдемо з честю!
