Тости за мужчин на українській мові


Ну … за мужика! За нього рідного! За його сильні палкі обійми! За його посмішку! За його гаманець і щедрість! За його ласку і любов! За його скандальний і вибуховий характер! За його слабкості, від яких, ми, жінки, просто млієм, а тому любимо мужика таким, який він є! Власне кажучи, залишилося тільки налити і випити, тому, що ми п’ємо за наше жіноче щастя, яке неможливо, без них, чоловіків! А у кого налито, чого чекаємо, випиваємо і знову наливаємо, тому, що за мужика треба випити двічі!


Я піднімаю цей тост за самих ніжних на землі. За тих створінь без яких не уявляю життя собі. П’ю за гарні очі, за ніжність ласкавою руки, за те що ви на світі є. За вас, коротше, МУЖИКИ!


Іде суд. Судять чоловіка, який викинув з вікна третього поверху холодильник, яким був травмований перехожий. Суддя запитує обвинувачуваного:
– Розкажіть, як була справа?
– Приїжджаю я з відрядження. Чую недобре. Дружина налякана.
Я питаю: – Де він? – Виглянув у вікно, а він пробігає повз вікна в одних трусах. Я беру холодильник і кидаю.
– Потерпілий, що ви на це скажете? – Звертається суд до позивача.
-Я, як звичайно, вранці займаюся бігом. Пробігаю повз будинок і дивлюся – зверху летить холодильник. Ледве встиг проскочити, а ось ногу зачепило.
Суддя запитує:
– Що скаже свідок?
До зали вводять свідка. Він весь у бинтах.
– Сиджу я в холодильнику …
Так вип’ємо ж за те, щоб ми, чоловіки, ніколи не потрапляли у такі ситуації!


Чому ви до цих пір не одружуєтеся?
– Запитала одного разу жінка знайомого холостяка…
– Так бачете, як-то не в добрий час я зіткнувся на вулиці з розгніваною дамочкою.
Вона накинулася на мене з добірноїю лайкою, подряпала мені все обличчя,
а потім, отямившись, з кокетливою усмішкою зауважила мені:
“Заспокойтеся, не бійтеся! Я трошки помилилась. Мені здалося, що ви мій чоловік”.
Вип’ємо за те, щоб ми ніколи не пошкодували про своє холостятьске життя!


Два приятеля йдуть по вулиці.
Раптом один хапає за руку одного:
– Швидше йдемо!
– Що трапилося?
– На тому боці стоїть моя дружина
і розмовляє з моєю коханкою.
Приятель подивився і каже:
– Заспокойся,
це моя дружина розмовляє з моєю коханкою.
Так вип’ємо за справжніх подруг і вірних друзів!


Прийшов час помирати старому.
Заблагав він, підняв руки до неба і звернувся до Бога:
– Боже, дай пожити хоч трохи!
– Скільки ти хочеш? – Запитав Бог.
– Стільки, скільки листя на цьому дереві.
– Це дуже багато.
– Ну, тоді скільки яблук на цьому дереві.
– Це теж багато.
Я дам тобі пожити стільки, скільки в тебе друзів.
– Немає в мене друзів,
– сумно мовив старий і тремтячою рукою витер сльози.
Так вип’ємо ж за друзів!
І щоб їх було більше, ніж листя на дереві!


Мені потрібні задоволення, пригоди, красиві жінки!
Я молодий, в кінці кінців, так що не намагайся утримати мене вдома!
– кричить син батька.
– Тебе ніхто не тримає, – відповідає батько,
– тільки почекай поки я одягнуся – поїдемо разом.
Вип’ємо ж за взаєморозуміння і взаємодопомогу між батьками та дітьми!


Наші жінки, мабуть, забули, що саме перше слово було сказано чоловіком. Вип’ємо ж за те, щоб жінки говорили більше, але перше та останнє слово завжди залишалося б за чоловіком.