Подяка вчителю


Було це неначе вчора
Прийшли ми у перший клас
І Вас привітали хором
І вчились полюбити Вас
Було нам всього по *** років
Звали нас всі “малюки”
Робили ми перші кроки
Навчаючись залюбки.
До успіхів було далеко
Нам заважали балачки
І виявилось – ой нелегко
Писати палички й гачки!
Та віру в усіх Ви вселяли
І заспокоювались нами
Було – і нас розвеселяли
І витирали слізки нам.
І поступово ми звикали
Тримати ручки й олівці
Вже нас контрольні не лякали
Від Вас ми чули “молодці”.
Було нам цікаво писати й читати
Розвязувать вправи було до душі
Раділи Ви, матуся й тато
Коли ми виразно читали вірші.
Ви до нашого рідного слова
Прищепили повагу й любов
Ви навчили нас рідної мови
Щира дяка Вам знову й знов.
За нас були спокійні мами
Усі минулії літа
Ділили завжди Ви із нами
Навчання, працю і свята.
Ви нас навчили чесно жити
Єднатися в нелегкий час
Ми класом почали дружити
З’явились справи спільні в нас.
Ми полюбили фізкультуру
Росли й міцніли з кожним днем
Збирали ми макулатуру
Було в нас свято не одне.
У дні народження ми з вами
Ділили ласощі на всіх
Пекли торти нам наші мами
Пісні звучали, жарти, сміх.
А наші походи до бібліотеки?
Бо ми ж полюбили читати книжки
Про нинішній час, про події далекі
Бувальщини, оповідання і науки.
А концерти у залі шкільному
Цирк, театр? Як цікаво було
Ми в ці дні не спішили додому
Скільки їх за чотири роки спливло.
Останнє нині в нас побачення
Нам сумно розлучатись з Вами
І просимо у Вас пробачення
Ми найщирішими словами.
За те, що колись хтось не вивчив урок,
Домашнє завдання не виконав в строк,
А хтось одержував двійку,
Вступав з товаришем в бійку,
Базікав часто безупинно,
Та Ви прощали нам провини.
Для нас Ви були друга ненька
Жаліли щиро нас маленьких
І нашим мамам завжди радо
Давали добрі Ви поради.
Скажіть, де маємо знайти такі слова,
Щоб побажати щастя-долі, удачі і добра?!
Розцілувать Вас доволі
Бо ж прощання прийшла пора.
Прийміть же ще раз привітання – найпалкіші,
А з ними побажання – найщиріші –
Добра, поваги, злагоди, любові,
Багатої на щастя долі.
Тож прийміть уклін від нас земний
Хай дасть Вам Бог прожити ще ***00 літ
І залишити у житті лиш добрий слід.


О, вчителі! Невже ви не втомились
У юні душі сіяти зерно?
Для цього ви на світі і з’явились,
Щоб в учнях буйно проросло воно.
О, вчителі! І слів не підібрати,
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За те, що щедро віддаєте нам.
О, вчителі! Прекрасного ви гідні,
Бо вибрали в житті свою мету,
І нині я за всіх скажу: – Спасибі, рідні,
За вашу місію подвижницьку й святу!
Сьогодні ви зі світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг…
Хай буде вам безмежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.
Якщо сили в дорозі покинуть,
Рідний дім, рідну школу згадайте…
Хай сюди всі думки ваші линуть –
І до нас ви частіш завітайте!
Нехай у домі вашім завжди буде світло,
Хай люди усміхаються привітно,
Нехай земля квітчає шлях до школи!
Здоров’я вам, надії та любові!
А ще вам – довгих літ і море квітів,
Хай кличуть вас осяяні дороги.
Сміливо йдіть, наші дорослі діти,
В шляхи життєві від шкільних порогів!
Як свято дитинства, кінчається казка,
Як стрічка кіно, обриваються сни,
І, не сподіваючись вже на підказку,
Проблеми вирішувать сам мусиш ти.


Під дощем чи у спеку,
Та в відведений строк
В школі кожной весни
Є останній дзвінок.
Перший крок він сміливий,
Він — дорога у світ
Результати важливі
Шкільних прожитих літ
Він проводить у входу
У безмежність доріг.
У будь-яку погоду
Проведе за поріг.
Він стрімкий, він нестямен
Він — трамплін у життя
Він сигналить початок
Наших мрій відкриття.
Скільки в нім хвилювання
В далину кличе звон
Гіркота розставання і надій
Сподівань, мрій мільйон.
Під дощем чи у спеку,
Та в відведений строк
В школі кожной весни
Є останній дзвінок.


Росяною стежкою, стежкою-мережкою
Тебе доля-доленька в школу привела.
Добре й вічне сіяла щира твоя усмішка
І тобі, учителько, найкращі слова…
Серце дзвенить дзвоником і злетіти проситься,
А як ввійдеш в клас ти – радість ожива.
Багатьох навчила ти життєвих мудростей,
Їх в життя далеке мрія повела.


Шановні вчителі!
Ви даруєте дітям частинку душі,
Допомогти ви завжди їм готові,
Для вас – теплота цих радісних рядків
І щирість кожного слова:
Нехай допомагає удача у всьому,
Нехай життя буде сонцем зігріте.


Хай всі промені сонця засяють для вас,
Хай всі квіти землі в вашу честь розквітають,
Щоб ваш вогник великий ніколи не згас,
А серця ваши втоми ніколи не знають,
Вас зі святом вітаємо, учителі,
Хай завзятая праця не дасть вам мороки,
Щоби учні слухняні в вас були завжди,
Та легкі й неповторні уроки!


Хто навчить, добру й життю,
Правильно творити, про глибокі відчуття,
Як треба любити. Батьківщину, і сім’ю,
Батечка та неньку. Як віночок піднести,
Предкам всім рідненьким.
Вчителю, ти наше щастя,
Наче друга мама, ми тебе усі вітаєм,
Благодаті тобі з раю.


Вчителю мій, твоя мудрість — взірець і наснага,
Хай же це свято згадає сьогодні весь світ,
Хай подарунками будуть любов і повага,
Добре здоров’я й достаток на многая літ.
Праця плоди хай дає: будуть вдячними учні
А в колективі панує підтримка завжди,
Слово “покликання” може й звучить надто гучно,
Але за кожним досягненням завжди — Ти!