Привітання вчителю на випускний


Подає в ранковій тиші школа
Дзвоника останні позивні…
І на серці терпко, як ніколи:
Ти ще учень й одночасно – ні.
Не було щасливішого в світі…
І старий учитель – стріхи брів –
В юнім колі, в білому зацвітті
Молодо і сам собі зацвів.
І ця Танька, Танечка, Тетяна,
В котру був закоханий весь клас,
Підійшла до тебе і неждано
Запросила на прощальний вальс.
Прощавай, шкільна скрипуча парто,-
Шхуна у країну добрих знань!
Шкодувати рано ще й не варто,
Бо у серці тисяча бажань.
Як не думав – не знайшлося слова.
Може, й ні до чого тут слова?
Рук торкалася коса шовкова –
І хмеліла в танці голова…
Ой, куди світанок дня покличе,
Поведе куди він завтра нас?
І щемить чекання на обличчі,
І звучить шкільний прощальний вальс…


Ще недавно ми над книжками корпіли,
Вірші читали напам’ять.
Сьогодні пісню ми прощальну проспівали,
І налетів непомітно смуток.
Тебе, рідна школа, не забудемо,
Всі знання ми в пам’яті зберігаючи,
І шанувати тебе ми довго будемо
За все вчителів завдяки.
За доброу, терпіння і волю
Що безкорисливо подарували нам.
За жорстко слово, сказане мимоволі,
Спасибі скажемо ми сьогодні вам.
У серцях вогонь той, що не гасне засвічений,
Розум твердий, а розум обпалений.
Тим полум’ям, що горить вічно у вас
Що спробували ви донесть до нас.
Ну що ж, тепер за нами справа –
Зробимо крок ми в майбутнє сміливе,
Що б е було за нас вам соромно,
А нам по-своєму образливо.
Пора прощатися нам, пора.
Йдемо ми з шкільного двору.
Щоб стати гідними мужами
Повинні тепер старатися самі!


Шановні друзі, всі присутні!
Бракує найтепліших слів,
Щоб привітати щиро й сутно
І вас, і наших вчителів!
За зустріч цю і попередні,
За той невигаданий час,
Коли отут безпосередньо
Були ми учнями у вас.
І ми вже стали вчителями,
Але повсюди і щораз,
Як і колись, ми поруч з вами,
І досі учимось у вас.
Ми й досі з вами нерозлучні
На нашій матінці-землі,
Бо не вмирають вчителі,
Допоки є на світі учні!


Беззахисні, розгублені, маленькі
Колись уперше ми прийшли до школи
Ви нас зустріли, наче рідна ненька,
І ми Вас не забудемо ніколи!
Ви стільки діточок добром зігріли
Пораду дали, вислухавши вчасно
Від бід, нещасть зуміли захистити,
Забувши про турботи власні.
Ви нас навчали грамоти, науки,
Як стати чесною, порядною людиною
І шанувати власную родину,
Любити край свій, рідну Батьківщину!
Моя учителько, привітна, мила, щира,
Турботлива, уважна, принципова,
Великодушна, лагідна та справедлива
Вас називають – вчителька від Бога!


Вчителю за доброту й терпіння,
За всі знання і за уміння
Ми дякуєм! В осінній теплий день
Бажаєм радощів, натхнень!
За вашу працю непросту
За вчительську любов святу
Ми вам бажаєм сил, здоров’я,
Учнівської пошани і любові!
Хай Бог дає портфелі грошей,
Хай будуть учні всі хороші,
Нехай освіта стане перспективною,
А не лише важливою й потрібною!


Ми хочем щиро привітати
Наших прекрасних вчителів,
Здоров’я вам міцного побажати,
Щоб горя ви не знали взагалі,
Ми дякуємо вам за добре серце,
За те, що виростили стільки поколінь,
Ми знаємо, робота буває з перцем,
Тому ви так достойні поклонінь!
Вам сил, терпіння і наснаги,
Щоб діти поважали і любили,
Ви справжні педагоги, ви трудяги,
Щоб у житті частіше ви раділи!


Вчителю мій, нехай в тиші спустілого класу
Ти почуваєшся завше спокійно, врочисто,
Калейдоскоп запитань і емоцій очистить
Розум від зайвих турбот: Ти є тут, ти є вчасно…
Долі вершитель, наставник і друг — одночасно,
Будь же ти завше натхненний своєю судьбою,
Доля хай щастя дарує, і будуть з тобою,
Всі, кого любиш, з ким навіть без школи — класно!


Щоб учні були вдячні,
У діях своїх обачні.
Хай у житті щастить,
Радісною буде кожна мить.
Щоб задоволення було від роботи,
Та менше вам турботи.
Хай буде зарплата висока,
А душа вчительська глибока.