Слова подяки вчителю


Відзвеніли шкільними дзвінками,
Десять років швиденько пройшли,
З того часу як прийшли ми малюками,
А тепер ми вже — випускники.
Школа нас вела дорогою знань.
Став міцним і дружним класний круг.
І завжди був поруч разом з нами
Шкільний наш учитель — кращий друг.
Як хочеться пройти по коридорах,
Почути шепіт, перемоги скрик.
Зібрати квіти у велику гору
І кинуть їх вчителю до ніг.


О, вчителі, прислухайтесь –
Серпневості пада зоря…
Це вересень мудро дмухає
На сторінки “Букваря”.
Уже догасає літо,
Приходить натхнення пора.
Надіями світлими вмита
До школи спішить дітвора!
Приходить пора для вмілості,
Вже скоро дзвінок залунає.
І я наберуся сміливості
Вклонитися вам безкрає.
Сказати я хочу просто,
Знайти б лиш крилатих слів,
Щоб заіскрилися золотом
Усмішки моїх вчителів.
Розумні мої, сивочолі.
А є ще такі молоді.
Та у вас однакові долі
На грішній оцій землі.
Ділити дитячу смішинку
І біль дитячий навпіл.
І душу – кожну росинку –
Навчати на розмах крил.
На ігреки, суфікси, глобуси
І на меридіани життя,
Щоб в серці маленькому колосом
Ростились весна й доброта.
Лише вчителям плакуча
Над зошитом спрагла синь.
Від перших й останніх учнів –
Доземний низький уклін.
За цвіт ваш душі невтомний,
За серце – зерня добра,
За ваші посріблені скроні
Побіля книжок і пера.
Вам платять якийсь там мізер.
В кипінні любові і бід,
Це ви видаєте візи
В дорослий, шалений світ!
Це ви… Цілувати б вам руки…
Вклонятись доземно вам –
Святим, що пізнали всі муки.
О ні, не богам – вчителям!
Приходить пора для зрілості
Й життя усе нам вертає.
Тож я наберуся сміливості
Вклонитися вам безкрає.
Ця тиша…Хвилини пурхають…
Серпневості впала зоря…
Вже вересень мудро дмухає
На сторінки “Букваря”!


Перші тривоги, і перші щасливі дороги,
І ті, хто за руку повів у світи.
Учитель! Що в імені цьому?… Відкрийте!
Тут погляд твоїх і моїх оченят.
Учитель! Він друг назавжди… і мрій тих,
І років шкільних не повернеш назад.
Згадай! Скільки прощених нас, не забутих…
Ми вийшли із школи і далі пішли,
А перші у світі свої інститути
Ми тут починали малими дітьми.
Тож серце хай б’ється у вас без упину,
І кожен з нас знайде дорогу сюди,
Бо бачили в нас ви і доньку, і сина…
Ви просто щасливими будьте завжди!


Швидкоплинно промайнули роки, і ми зібралися на своє останнє родинне свято в цьому класі. Сумне і радісне це свято. Сумне, бо наші діти вилітають з-під Вашого теплого і мудрого крила і їм ще довго бракуватиме Вашої повсякчасної опіки. Ми, батьки, ще довго будемо звертатися до Вас зі своїми радощами та тривогами, шукати у Вас поради. А радість свята відчуваємо тому, що наші діти подорослішали, зміцніли морально і фізично. Ви ж, шановна Наталя Романівно, з першого вересня знову будете вчити грамоти маленьких першокласників, а від нас на довгу і добру згадку та в знак великої поваги і вдячності прийміть наші родинні дарунки.


Дай Вам, Боже, днів щасливих,
Дай добра, здоров’я, сили.
Дай любові, згоди, втіхи
Змоги дай життю радіти
І ділитись словом щирим,
Теплим, радісним, правдивим.
А сьогодні на це свято
Щастя зичим Вам багато.
Хай Вас Бог благословляє
Многих літ Вам побажає.


Ти вчиш нас багато років, як любити країну,
Ти бажаєш нам завжди, здоров’я у днину,
Ми сьогодні всі зібрались, тебе привітати,
У шановному добрі, радості бажати.
Щоби натхнення твоє, завжди лилось рікою,
А головну біль, Бог знімав рукою,
Щоби всі навколо завжди, тебе вітали,
І завжди при всій повазі, просто поважали.


Хай робота приносить лиш радість,
Тішать учнів оцінки і звіти.
І хоч часом приходить сум малість
Не забудьте, що діти — то квіти.
Хай невзгоди вас оминають,
Поруч будуть лиш віра і сила,
А успіхи хай надихають,
Адже клас наш — єдина родина!


Хай учні завжди поважають,
Добра і щастя вам бажають.
Гарно вчаться й приклад подають,
Гарні надії на майбутнє дають.
Хай ваша доля буде світла й легка,
Щоб не торкалась ніколи біда.
Усмішок, радості й чудес,
Щоб злітала душа до небес.