Коли дівчина, мов калина,
Струнка, рум’яна і красива,
Привітна, лагідна і щира,
Відкрита, добра і проста?
Коли в дівчини ростуть крила,
І серце б’ється тріпотливо,
І сяє поглядом грайливо ,
І пломеніє в ній душа ?
Коли співа дзвінких пісень,
Мов соловей в веснянім гаї,
І радо зустрічає день,
Як сонце ранок зустрічає?
Коли не спить вона ночей,
І в мріях в синю даль літає,
Щось бачить там,
І у вісні губами усмішку шукає?
Тоді – коли такий портрет
На себе кожна приміряє,
Тоді – коли на кожен жест
У серця відповідь шукає!
Тоді – коли в пошані ніжність,
Дівочість, скромність, чистота,
У вічності невтомна вірність
Зерном любові пророста!
Чом, дівчино кохана, знову
Ти відбираєш мені спокій
Своїми синіми очима
Тону у них, мов у глибокій
Криниці я. Втрачаю мову,
І забуваю все на світі,
Коли разом з весняним ранком,
Що запалив на сході ватру,
А зорі вже нарив серпанком,
Дивлюся в оченята світлі.
Даруй мені своє кохання,
Даруй себе, даруй любов,
Даруй увечері і зрання,
Даруй опівдні знов і знов.
Даруй навік той скарб безцінний,
Тримати його в руках своїх,
І в щасті, майже Богу рівний,
Я ниць паду до ніг твоїх.
Шумлять берези над рікою –
Про тебе шум той, діво мила,
Очей твоїх за самотою
Я не забув, дівчино мила,
Про тебе думаю щоднини,
Про тебе лиш, кохана моя,
Лише тобі одній жоржини
Дарую нині, мила моя.
З весняним святом поцілунком
Тебе вітаю, моя кохана,
І в горі і в щасті,
В радості й в смутку
З тобою я завжди, кохана!
Нехай до твоїх ніг кладуть серця без бою.
В захопленні п’яніють без вина.
Нехай не гасне полум’я любові,
Нехай в душі завжди цвіте весна.
Небу потрібне сонце
Морю-холодна вода
А мені тільки ти, моя мила
Ой чом же ж ти не моя?
Я без тебе не можу
І тебе я чекаю
Знала б ти рідна
Як сильно скучаю
Перший раз у житті я кохаю
Не жаліючи навіть себе
Саму кращу дівчину на світі
Певно ти здогадалась -тебе!
Любого хлопця,
Любого неба,
Любого щастя
Любого …, любого …,
Набридло все перераховувати
Коротко і ясно – щастя!!!
Людям сняться сині гори,
Мені ж твої очі
Людям хочеться багато,
Мені ж тебе доста.
Хочеш стану я росою,
Тільки умивайся
Хочеш ніжки поцілую, та не наглумляйся.
Ти прилинь, моя голубко, з далекого краю.
Обніми мене, як вмієш, так тебе чекаю.
Пошепчи мені тихенько своїми устами,
Поцілуй, а ти це вмієш – сильно, до нестями.
