Ми на званий вечір вас кличемо
(Ломляться пляшки у нашому барі!):
Приходьте, як завжди, удвох –
Будемо раді вашій, чудовій парі!
А може до мене зайдем на годину?
З ромашкою чаю запарим.
Соснових полін у камін я підкину.
Посидим собі, погутарим.
Свистітиме чайник, тріщатимуть дрова,
Летітимуть іскри зірками…
Буває, що серце лікує розмова,
Прості теревені з жінками.
За чаєм повідаємо про тривогу,
І випустим страх свій за димом.
А потім в молитві довіримось Богу –
Не все ж довіряти нам римам.
Ніч в вікна загляне, а нам посвітліє,
Мов вимиє душу рікою.
Заходьте на вогник. Ген-ген він жевріє.
Не гребуйте, любі, старою.
Автор: Cвітлана Касянчик
Шановний пане ________________ __________________!
Запрошуємо Вас на урочистий захід, а саме: “в гості”.
Адреса: ________________ ________________ _____________
Запрошення дійсне на дві особи в період з 17:00 по 23:00
__ ____________________ 20__ року.
Кличемо в гості до нас.
Ми посидимо зовсім трошки.
Ви нам близькі, ми цінуємо Вас.
І привітання кращого немає,
Чим Ваш візит і Ваш привіт.
Приходьте, не забудьте,
Ми вас нетерпляче чекаємо
В гості в приємний вечір цей,
Пограєм і заспіваємо.
Частування смачне людям.
Класно час проведемо.
Нудьгувать ніхто не буде,
Слово честі даємо.
Нагадаємо, ____ числа
Прийти до нас в гості Вам пора,
Адже день охрещення.
Святкуєм ми і дітвора.
Ви нам близькі, ми цінуємо Вас.
І хочемо бачити в цю годину
І привітання для нас –
Побачити і Вашу родину.
Запрошуємо вас до себе, рідні!
Вечірка буде “для своїх”.
Приходьте, гості дорогі!
Відпочимо від буднів міських!
Вітаю щиро, любі друзі!
Хто там минув мою хатину?
Байдуже, в смутку я, чи в тузі,
Заходьте раптом на гостину.
Не стійте так, проходьте далі,
За стіл в почесний кут сідайте!
А сльози, біди та печалі
Там, за порогом покидайте.
Вгощу наїдками смачними,
Що спромоглася зготувати,
І щедрим словом поміж ними…
Ой! Прошу пана наливати!
Затягнем нашу пісню прОсту,
Цей, може – в тин, а той – по дрова!
І, звісно, не завадить тосту
Гучна балачка гонорова.
Хто перепив, хай засміється,
Або й сльозу у чарку зронить…
Тут вам добро лиш в душу ллється,
І не скінчиться, Бог боронить.
Любові побажання й миру
Вщерть переповнили хатину.
Я, друзі, дякую вам щиро
І знов чекаю на гостину!
Автор: Тетяна Чорновіл
